Війна та ускладнення експортної логістики створюють нові проблеми для українських виробників цукру. Через дорожче транспортування продукції підприємства втрачають частину прибутків, а потенційне скорочення виробництва може згодом позначитися і на внутрішньому ринку.
Однією з головних проблем галузі залишається зміна традиційних маршрутів постачання. Українському бізнесу доводиться шукати альтернативні шляхи для виходу на зовнішні ринки, зокрема перевозити продукцію через румунський порт Констанца.
Однак така логістика суттєво дорожча за звичні маршрути та знижує конкурентоспроможність українського цукру.
За даними асоціації «Укрцукор», при орієнтовній світовій вартості цукру близько 400 доларів за тонну додаткові транспортні витрати можуть становити приблизно 50 доларів на кожній тонні продукції.
Фактично лише логістика здатна додавати понад 12% до вартості товару відносно зазначеної світової ціни. Особливо відчутною така різниця стає при постачанні на віддалені ринки.
Галузь може втратити сотні тисяч тонн
Проблема не обмежується зниженням прибутковості експорту. В «Укрцукрі» попереджають, що через сукупність воєнних ризиків і логістичних труднощів галузь може недоотримати до 200 тисяч тонн продукції.
Скорочення обсягів здатне вплинути на баланс між виробництвом, внутрішнім споживанням та експортом.
Для підприємств це означає необхідність переглядати витрати, шукати нові ринки та оцінювати доцільність окремих напрямів постачання. Якщо продаж продукції за кордон через високу вартість перевезень стає менш вигідним, виробники втрачають частину доходів, необхідних для наступних виробничих циклів.
Чи загрожує Україні дефіцит цукру
Найбільш відчутним для українців наслідком може стати скорочення пропозиції на внутрішньому ринку.
Якщо виробництво та доступні запаси зменшаться, це потенційно створить додатковий тиск на вартість цукру. Наслідки можуть відчути не лише покупці в магазинах, а й підприємства харчової промисловості, для яких цукор є сировиною.
Водночас говорити про гарантований масштабний дефіцит наразі передчасно. Подальша ситуація залежатиме від фактичних обсягів виробництва, запасів, внутрішнього попиту та можливостей виробників налагодити стабільні маршрути постачання.
Тобто оцінка у 200 тисяч тонн ще не означає, що саме такого обсягу цукру бракуватиме українським споживачам.
Виробники шукають альтернативу
Українські цукрові підприємства намагаються адаптуватися до нових умов, скорочуючи витрати та переорієнтовуючи поставки на доступні ринки.
Серед можливих способів підтримати галузь розглядаються розвиток альтернативної логістики, інвестиції в транспортну інфраструктуру, пошук нових іноземних покупців та фінансова підтримка аграрного сектору.
Ключовим фактором залишається можливість забезпечити виробникам економічно прийнятний доступ до зовнішніх ринків. Чим дорожчим стає експорт, тим сильніше погіршується фінансове становище підприємств.
Якщо логістичні труднощі затягнуться, проблема може поступово перейти від експортерів до звичайних споживачів. Менше виробництво та дорожче транспортування створюють ризик скорочення пропозиції, а це вже здатне підштовхнути ціни на цукор в Україні вгору.
Раніше ми писали, що долар може суттєво подорожчати.