Росія входить у новий осінньо-зимовий сезон із очевидною ставкою на українську енергетику. Удари дедалі частіше спрямовуються не лише по великих електростанціях, а й по підстанціях, газовидобувних об’єктах, компресорних станціях та іншій інфраструктурі, без якої неможливо стабільно доставляти електроенергію і газ споживачам.
Повністю залишити всю Україну без електрики та газу на всю зиму Росії, найімовірніше, не вдасться. Українська енергосистема за роки великої війни стала значно більш децентралізованою, інтегрованою з Європою та пристосованою до швидкого відновлення після ударів. Водночас сценарій тривалих локальних відключень, дефіциту потужності та проблем із газопостачанням в окремих регіонах залишається цілком реальним.
І саме зима 2026–2027 років може стати однією з найскладніших за весь час війни.
Росія вже почала бити по енергетиці до холодів
Нову кампанію проти енергетичної інфраструктури Москва фактично розпочала ще влітку.
Лише від початку 2026 року об’єкти групи «Нафтогаз» зазнали 287 російських атак. У компанії зазначають, що це більше, ніж за весь 2025 рік і перші три роки повномасштабної війни разом узяті.
Особливо показовою стала атака на початку серпня, коли під ударом одночасно опинилися сім об’єктів «Укрнафти», пов’язаних із видобутком нафти та газу. Частину обладнання було знищено, а окремі виробничі потужності довелося зупинити.
Це свідчить про зміну російської тактики. Якщо раніше Москва робила великий акцент на електрогенерації та магістральних підстанціях, тепер вона намагається одночасно бити по кількох складових енергосистеми.
Мета очевидна: не просто тимчасово вимкнути світло, а створити системний дефіцит електроенергії, газу та можливостей для їх транспортування.
Чи реально повністю вимкнути електрику в Україні
Теоретично Росія може завдати дуже серйозної шкоди українській енергосистемі. Але перетворити всю країну на одну суцільну зону тривалого блекауту значно складніше.
Українська енергосистема складається із сотень великих і тисяч менших об’єктів. Щоб повністю припинити електропостачання на національному рівні, Росії довелося б одночасно вивести з ладу генерацію, ключові підстанції, магістральні лінії передачі та можливість імпорту електроенергії з Європи.
Навіть після дуже потужних ударів система здатна розділятися на окремі енергетичні «острови», а диспетчери можуть перерозподіляти доступну генерацію між регіонами.
Крім того, з 2022 року Україна синхронізована з європейською енергосистемою. Це створило додатковий страховий механізм, якого не було на початку повномасштабної війни.
На початку 2026 року максимальну можливість імпорту електроенергії в Україну та Молдову збільшили до 2450 МВт, включно з аварійним резервом. Для порівняння, це еквівалент потужності двох великих атомних енергоблоків.
Сам по собі імпорт не здатний повністю замінити українську генерацію, але у критичні години він може суттєво скоротити дефіцит та не дозволити системі розвалитися.
Найвразливіше місце — не генерація, а передача електрики
Одна з найбільших небезпек цієї зими полягає в ударах по підстанціях.
Росія дедалі активніше застосовує велику кількість безпілотників проти менших регіональних об’єктів. Це дозволяє їй одночасно створювати десятки проблем у різних частинах країни.
Навіть якщо електростанція продовжує працювати, пошкодження високовольтної підстанції може зробити неможливою передачу виробленої електроенергії споживачам.
Саме тому в окремому місті або області може не бути світла навіть тоді, коли загального виробництва електроенергії в країні достатньо.
Подібний сценарій уже неодноразово спостерігався після російських атак. Наприклад, після одного з серпневих ударів по Одеській області без електропостачання залишилися десятки тисяч споживачів, хоча більшу частину живлення вдалося відновити протягом відносно короткого часу.
Це і є принципова різниця між загальнонаціональним блекаутом та локальною енергетичною катастрофою.
Для всієї України система може продовжувати функціонувати, але конкретний район після прямого влучання у ключовий вузол здатен залишитися без електрики на багато годин або навіть днів.
Чому атомна генерація залишається критично важливою
Одним із головних факторів стійкості України залишається атомна енергетика.
Великі атомні блоки забезпечують значну частину базової генерації та значно складніші для фізичного знищення, ніж трансформатор або теплова електростанція.
Однак слабким місцем АЕС залишаються мережі.
Навіть справний атомний енергоблок не допоможе містам, якщо пошкоджені підстанції та високовольтні лінії, через які його електроенергія передається в систему.
Крім того, окупована Запорізька АЕС, найбільша атомна електростанція Європи, електроенергію Україні не виробляє. Таким чином, українська система вже багато років працює без величезного обсягу генерації, який був доступний до повномасштабного вторгнення.
Газова система має зовсім іншу проблему
Із газом ситуація принципово відрізняється.
Основна небезпека полягає не в тому, що Росія фізично знищить весь газ у підземних сховищах. Це практично нереалістично: основні запаси знаходяться на значній глибині.
Під ударом перебуває наземна інфраструктура — обладнання сховищ, компресорні станції, трубопроводи та передусім об’єкти видобутку.
Саме удари по видобутку можуть стати найбільш болючими.
Якщо Росія пошкоджує свердловини та установки підготовки газу, Україна починає отримувати менше палива щодня. Цей дефіцит доводиться компенсувати газом зі сховищ або імпортом.
При цьому «Нафтогаз» уже прямо визнає необхідність залучення додаткового міжнародного фінансування для закупівлі газу, резервного обладнання та ремонту пошкодженої інфраструктури.
Запас газу є, але це не гарантує газ у кожному будинку
За наявними оцінками, у підземних сховищах України вже накопичено близько 14 млрд кубометрів газу з урахуванням буферного ресурсу.
Це значний запас.
Історично Україна входила в опалювальні сезони приблизно з 14–16 млрд кубометрів газу. Саме тому проблема зараз полягає не лише в кількості палива.
Найгірший сценарій може виникнути тоді, коли газ фізично є у сховищі, але його неможливо доставити до конкретного регіону через пошкодження газотранспортної інфраструктури.
Особливо це стосується областей, розташованих далеко від основних підземних сховищ.
Енергетичні експерти вже називали серед більш вразливих Одеську та Миколаївську області. У разі серйозних пошкоджень компресорних станцій або магістральних газопроводів там може падати тиск у мережі та виникати аварійний дефіцит.
Чому газ не можна відключати за графіком, як світло
Ще одна проблема полягає в особливостях самої газової системи.
Електроенергію можна відносно швидко відключити та повернути. Саме тому існують погодинні графіки стабілізаційних відключень.
Із газом так не працює.
Якщо повністю припинити подачу газу в багатоквартирний будинок або район, перед її відновленням необхідно переконатися, що споживачі закрили газові прилади.
Якщо газ почати подавати у систему, де десь залишився відкритий кран, виникає ризик витоку, вибуху або пожежі.
Тому у випадку дефіциту більш імовірним сценарієм є зниження тиску, обмеження великих промислових споживачів або аварійне відключення окремих районів, а не знайомий українцям графік «чотири години є — чотири немає».
Найгірший сценарій — одночасний удар по газу та електриці
Найбільша небезпека виникне, якщо Росії вдасться одночасно серйозно пошкодити обидві системи.
Газ і електроенергетика тісно пов’язані між собою.
Газ використовується для роботи частини теплової та маневрової генерації. Електроенергія, своєю чергою, потрібна для насосів, компресорних станцій, котелень, систем водопостачання та каналізації.
Тому один тип проблеми може посилювати інший.
Наприклад, після знищення частини електрогенерації Україні доводиться більше використовувати газові електростанції. Це збільшує споживання газу саме тоді, коли Росія намагається знищувати його видобуток.
Якщо одночасно пошкоджуються електромережі, газова інфраструктура та водоканали, окреме місто може зіткнутися вже не просто з відключенням світла, а з комплексною комунальною кризою.
Чи може блекаут тривати тижнями
Для окремих населених пунктів — так.
Якщо знищено великий трансформатор або інше унікальне обладнання, його заміна може займати значний час. Саме тому Україна накопичує резервне обладнання і будує додатковий захист критичної інфраструктури.
Але сценарій, за якого вся Україна протягом кількох тижнів одночасно залишається без електрики, значно менш імовірний.
Для цього Росії необхідно було б постійно підтримувати надзвичайно високу інтенсивність ударів і одночасно не дозволяти ремонтним бригадам відновлювати мережі.
Український досвід попередніх зим показав, що навіть після масштабних атак енергетики здатні достатньо швидко повертати частину системи в роботу.
Саме ремонт став одним із головних українських засобів протидії російській кампанії.
РФ руйнує — Україна відновлює. Росія знову атакує відремонтований об’єкт — його знову намагаються повернути до роботи.
Це виснажлива боротьба ресурсів.
Нові російські ракети роблять завдання складнішим
Зима 2026–2027 років відрізнятиметься ще одним фактором — розвитком російських засобів ураження.
Росія збільшила кількість ударних БПЛА та використовує реактивні модифікації «Гераней». Одночасно вона застосовує «Іскандери», Х-101 та інші ракети у складних комбінованих атаках.
Під час масштабного удару 19 серпня російські війська застосували 168 безпілотників разом із десятками крилатих, балістичних та гіперзвукових ракет.
Українська ППО збила майже 90% дронів і більшість крилатих ракет, однак проблема з балістикою залишається значно складнішою.
Саме дефіцит сучасних перехоплювачів Patriot здатен стати одним із визначальних факторів цієї зими.
Росії не обов’язково пробивати ППО сотнями ракет. Для знищення ключової підстанції або компресорної станції іноді достатньо кількох точних влучань.
Росія намагається виграти не одним ударом, а виснаженням
Тому найреалістичніша російська стратегія виглядає не як один удар, після якого вся Україна назавжди гасне.
Йдеться про інше.
Спочатку пошкоджується одна підстанція. Її ремонтують. Через кілька тижнів відбувається повторний удар.
Паралельно атакуються газові свердловини, електростанції, тепломережі, склади обладнання та логістика.
Кожен наступний ремонт потребує трансформаторів, кабелю, генераторів, грошей та людей.
Москва фактично намагається створити ситуацію, за якої Україна не встигатиме відновлювати інфраструктуру з тією самою швидкістю, з якою Росія її пошкоджує.
Саме це є найбільшою загрозою майбутньої зими.
Що захищає Україну від повного енергетичного колапсу
У України є кілька важливих переваг, яких на початку війни або не було, або вони були значно слабшими.
По-перше, інтеграція з європейською енергосистемою дозволяє імпортувати до 2,45 ГВт електроенергії.
По-друге, за роки війни було накопичено величезний досвід аварійних ремонтів.
По-третє, зростає кількість децентралізованої генерації — невеликих газових установок, генераторів, сонячних станцій та акумуляторних систем. Один удар не може одночасно знищити тисячі розосереджених джерел.
По-четверте, Україна має одну з найбільших систем підземного зберігання газу в Європі. Сам газ, що знаходиться під землею, набагато складніше знищити, ніж електростанцію.
Нарешті, Росія також обмежена кількістю ракет та необхідністю розподіляти їх між енергетикою, військовими об’єктами, логістикою, оборонною промисловістю та іншими цілями.
То чи може Україна зовсім залишитися без світла та газу
На рівні всієї держави та протягом тривалого часу — це малоймовірний сценарій.
Росія здатна влаштовувати великі блекаути, створювати дефіцит електроенергії, залишати окремі міста без світла на тривалий час, пошкоджувати видобуток газу та ускладнювати його транспортування.
Але повністю і надовго відрізати всю Україну одночасно і від електроенергії, і від газу значно складніше.
Набагато реалістичніший сценарій зими виглядає інакше: регулярні графіки відключень електроенергії, періодичні аварійні блекаути після масованих атак, проблеми з теплом і водою в окремих містах та локальні обмеження газопостачання у найбільш пошкоджених регіонах.
І різниця між відносно контрольованою зимою та масштабною кризою залежатиме від трьох речей: наскільки інтенсивними будуть російські удари, скільки засобів ППО отримає Україна та наскільки швидко енергетики зможуть ремонтувати зруйновані об’єкти.
Росія справді має можливості зробити цю зиму надзвичайно важкою. Але для повного енергетичного колапсу України їй потрібно не просто завдати кількох успішних ударів — необхідно системно зламати величезну мережу, яка вже чотири роки перебудовується саме для того, щоб переживати такі атаки.