Протистояння України та Росії поступово охоплює військово-космічну сферу. Українські сили посилюють удари по наземній інфраструктурі РФ, пов’язаній із виробництвом ракет, супутниковим зв’язком та забезпеченням космічних програм військового призначення.
Про це пише Forbes із посиланням на західних експертів у сфері космічних та військових операцій.
Однією з важливих цілей став ракетно-космічний центр «Прогрес». Підприємство бере участь у виробництві ракет сімейства «Союз», які використовуються для виведення на орбіту різних космічних апаратів, зокрема супутників спостереження.
Експертка Королівського коледжу Лондона Олена Гроссфельд вважає цю атаку частиною ширшої української кампанії проти російських об’єктів, пов’язаних із космічною галуззю.
Раніше під удари потрапляли й інші елементи відповідної інфраструктури. На початку серпня було атаковано головний дослідницький центр «Роскосмосу» в Корольові поблизу Москви. У червні удари фіксувалися по центрах космічного зв’язку в Дубні.
Пошкодження високотехнологічних підприємств можуть створити для РФ особливі проблеми через обмежений доступ до західних технологій. Для ремонту складного обладнання Росії можуть знадобитися сучасні електронні компоненти та мікросхеми, отримання яких ускладнене санкціями.
Україна намагається загальмувати російську супутникову програму
Окреме значення має російський проєкт супутникового зв’язку «Рассвет». Москва намагається сформувати власне орбітальне угруповання, однак його повноцінне розгортання ще далеке від завершення.
Ракети «Союз», виробництво яких пов’язане з центром «Прогрес», мають використовуватися для запуску відповідних космічних апаратів. Таким чином, пошкодження наземної виробничої бази потенційно здатне вплинути і на темпи розгортання супутникової мережі.
Ще одним об’єктом, який раніше зазнав атаки, став радіотелескоп в окупованому Криму. Спочатку його створювали українські науковці для забезпечення зв’язку під час космічних місій, однак після окупації півострова Росія пристосувала обладнання для роботи із системою ГЛОНАСС.
Експертка Secure World Foundation Вікторія Самсон звертає увагу, що перелік об’єктів, залучених до протистояння, поступово розширюється.
Космічна складова війни проявилася ще на початку повномасштабного російського вторгнення. РФ тоді атакувала наземну інфраструктуру супутникової мережі Viasat, яка використовувалася Україною для зв’язку. Надалі важливу роль у забезпеченні українських військових почав відігравати Starlink.
Українські удари стають дальнішими
Розвиток українських далекобійних засобів ураження значно збільшує кількість російських об’єктів, які потенційно можуть опинитися під ударом.
Президент Володимир Зеленський повідомляв, що українська крилата ракета FP-5 «Фламінго» змогла уразити об’єкт, пов’язаний із космічною інфраструктурою, приблизно за 900 кілометрів від українського кордону.
Одночасно Україна продовжує атакувати інші об’єкти військового призначення. Зокрема, ударів зазнавала авіабаза «Саваслейка», де розміщуються літаки-носії російських ракет.
Гроссфельд зазначає, що збільшення дальності української зброї суттєво змінює ситуацію для російського військово-промислового комплексу. Водночас експертка наголошує, що українські атаки спрямовуються на військові об’єкти та інфраструктуру подвійного призначення, тоді як Росія систематично завдає ударів по цивільних об’єктах України.
Протистояння може вийти безпосередньо на орбіту
Наразі так звана космічна війна переважно ведеться проти об’єктів, розташованих на Землі. Однак у перспективі протистояння може поширитися безпосередньо на навколоземну орбіту.
Експерти звертають увагу на російські програми протисупутникового озброєння, зокрема систему «Нудоль». Окремі побоювання пов’язані з потенційною можливістю застосування ядерного заряду проти супутникової інфраструктури.
Ядерний вибух на орбіті міг би одночасно вивести з ладу значну кількість космічних апаратів, зокрема супутники зв’язку та спостереження.
Саме тому удари по російській наземній космічній інфраструктурі експерти розглядають як новий етап війни, в якій супутникові технології, зв’язок та можливості запуску космічних апаратів набувають дедалі більшого військового значення.